🔗 Links
Я створив MiyKo для хакатону AI Factory від Silpo, щоб перевірити складніший сценарій покупок із ШІ: одне замовлення, над яким кілька людей працюють у різний час. У результаті я поєднав застосунок на React Native, API з перевіркою ролей, довготривалий воркфлоу в LangGraph, пам’ять Mem0 і реальний кошик Silpo. У цій статті поясню, які межі між частинами системи зробили спільне замовлення можливим, де рішення залишається за людиною і що потрібно було б змінити перед запуском у продакшені.
Ідея
У Silpo вже є AI-асистент, який може знаходити товари й допомагати з кошиком. Я хотів з’ясувати, що зміниться, якщо одиницею роботи стане спільне замовлення, а не один запит від однієї людини.
Спільне замовлення може тривати довше за перший чат: одна людина починає планувати вечерю, інша додає напої, дитина просить морозиво, власник погоджує запит, а кошик готують за кілька годин. Тому ідентичність, права доступу, збереження стану й актуальні дані провайдера стають основою дизайну системи.
Чому спільне замовлення змінює продукт
Групою може бути сім’я, сусіди по квартирі, колеги, які планують обід, або друзі, які збираються на пікнік. Такий самий процес працює і для однієї людини.
Уявімо звичайну вечерю:
- Мама починає замовлення.
- Тато додає напої.
- Дитина просить морозиво.
- Її запит чекає на погодження.
- Сім’я затверджує план.
- MiyKo готує реальний кошик магазину.
Усі працюють з одним воркфлоу, але мають різні права.
У MVP власник або адміністратор може погоджувати запити й виконувати дії з провайдером. Редактор може доповнювати спільний план. Учасник із роллю перегляду може подати запит, але до погодження він не вплине на реальний кошик.
Це важливо, бо ШІ не визначає, хто має повноваження. API знає автентифікованого учасника та його роль. Запит до моделі не може зробити учасника з роллю перегляду власником.
Проста архітектура з чіткими межами
Для хакатону Silpo став реальним провайдером. Окрема межа інтеграції з провайдером не прив’язує дизайн спільного замовлення до конкретного магазину.
У MiyKo є п’ять основних частин, між якими проходять межі системи:
- Expo / React Native — мобільний застосунок;
- Hono API — автентифікація, ролі в групі та підключення провайдерів;
- LangGraph — активний воркфлоу, його стан, зупинка й відновлення;
- Mem0 — довготривала пам’ять групи та її учасників;
- Silpo MCP — актуальні товари, робота з кошиком, виконання замовлення й перехід до оформлення.
Повний шлях запиту виглядає так:
flowchart TD
members["Group members"]
mobile["Expo / React Native app"]
api["Hono API: identity and permissions"]
database[("PostgreSQL: roles, references and outbox")]
workflow["LangGraph: order state and pause / resume"]
memory[("Mem0: long-term group and member memory")]
llm["LLM through LangChain"]
tools["Silpo MCP tools"]
provider["Silpo: products, basket and checkout"]
members -->|Requests and approvals| mobile
mobile <-->|Commands and status| api
api <-->|Control data| database
api -->|Authorized event| workflow
workflow <-->|Relevant memory| memory
workflow <-->|Next step| llm
workflow <-->|Provider action and result| tools
tools <-->|Current products and basket| provider
workflow -->|Updated status| api API є межею безпеки. LangGraph керує станом замовлення та переходами між зупинкою й відновленням. LangChain забезпечує інтеграцію моделі й інструментів усередині графа, а Mem0 за потреби надає довготривалий контекст. Модель пропонує наступний крок, але перед захищеними діями API перевіряє автентифікованого учасника та його права. Якщо потрібні дані магазину або зміна кошика, воркфлоу звертається до Silpo через MCP. Результат повертається в LangGraph, зберігається у стані воркфлоу й відображається в застосунку як новий статус.
PostgreSQL виконує роль невеликого керувального шару й зберігає події outbox, через які команди API передаються воркфлоу. У базі є користувачі, групи, ролі, підключення провайдерів, посилання на воркфлоу, рішення щодо погоджень, записи аудиту та стан outbox. Кожне замовлення має один UUID воркфлоу, який також використовується як ID потоку LangGraph, тому наступні дії відновлюють той самий процес. Воркер outbox повторює доставку після тимчасових збоїв з ключем ідемпотентності; рішення власника відхилити запит залишається остаточним.
PostgreSQL не зберігає другу копію каталогу товарів, кошика або контрольних точок LangGraph. Так для кожного типу даних залишається одне джерело істини.
Це було важливе рішення. Якби я створив таблиці для всього, система виглядала б завершенішою, але з’явилися б складні питання:
- Яка ціна правильна, коли Silpo її змінить?
- Що робити, якщо локально збереженого товару більше немає в продажу?
- Яка копія кошика є джерелом істини?
- Як синхронізувати два стани воркфлоу?
Простіше залишити дані провайдера в провайдера, стан воркфлоу — у LangGraph, а пам’ять, яку можна використовувати повторно, — у Mem0.
Повний процес у MiyKo
Демо показує одне спільне замовлення від першого запиту до оформлення покупки в Silpo.
1. Один воркфлоу об’єднує весь процес
У MVP є один тип воркфлоу — step-order. LangGraph зберігає активний стан, зупиняє процес, коли потрібне рішення, і згодом відновлює той самий воркфлоу.

Цей граф — не лише ланцюжок викликів ШІ. Він відображає життєвий цикл замовлення: планування, зміни від учасників, погодження, дії з провайдером і завершення. На скріншоті граф відкрито в Studio. LangGraph виконує воркфлоу, а LangSmith надає інструменти для розробки й трасування.
2. Різні люди бачать те саме замовлення
Кожен учасник групи має окрему автентифіковану сесію. Вони не користуються спільними обліковими даними, але бачать той самий активний воркфлоу.
Екран групи показує учасників, ролі та підключеного провайдера. Власник один раз підключає Silpo для всієї групи через OAuth 2.1 із PKCE; MiyKo ніколи не запитує пароль від магазину.
Інші учасники можуть використовувати це підключення через воркфлоу, але ніколи не отримують токен провайдера.
3. Silpo залишається окремою довіреною системою
Облікові дані зберігаються на бекенді в зашифрованому вигляді. Коли воркфлоу звертається до Silpo MCP, API передає токен доступу лише в контексті виконання. Мобільний застосунок, стан LangGraph і Mem0 не зберігають цей токен.
4. Попередні покупки стають корисною пам’яттю
Перед першим замовленням власник може імпортувати підсумок нещодавніх чеків Silpo.

Так MiyKo отримує контекст: наприклад, товари, які група купувала раніше, або варіанти, що можуть знову стати у пригоді.

Пам’ять допомагає агенту запропонувати кращий варіант. Вона не надає прав доступу й не замінює актуальні дані провайдера.
5. План з’являється раніше за реальний кошик
Власник запускає воркфлоу для вечері в застосунку React Native. MiyKo читає потрібні записи пам’яті й створює початковий спільний план. На цьому етапі кошик Silpo ще не змінено. Екрани нижче показують перехід від початкового плану до підготовленого кошика; дія з провайдером відбувається лише після того, як група підтвердить план.
Я хотів відокремити планування від виконання. Під час планування люди можуть вільно формулювати побажання, додавати ідеї та змінювати рішення. Перед виконанням система має перевірити, хто діє, які в нього права і який поточний стан у провайдера.
6. Воркфлоу зупиняється для погодження
Коли учасник із роллю перегляду просить додати морозиво, запит залишається в тому самому воркфлоу й чекає на власника або адміністратора.

Після погодження LangGraph відновлює той самий потік. Контекст не копіюється в новий чат, а замовлення не створюється заново.
7. Агент готує реальний кошик
Лише після того, як група погодила план, учасник із відповідними правами просить MiyKo підготувати кошик.
Воркфлоу знаходить актуальні інструменти Silpo MCP, підбирає товари й оновлює реальний кошик провайдера. Назви, зображення, ціни товарів і підсумкова сума надходять від Silpo, а не з локального каталогу MiyKo.
8. Оформлення покупки залишається в Silpo
Silpo MCP може працювати з кошиком і повернути посилання на оформлення покупки, але не має інструмента для остаточного розміщення замовлення. MiyKo готує кошик; власник завершує покупку в Silpo.
Ця межа навмисна. MiyKo не має повідомляти, що покупку завершено, коли система отримала лише кошик і посилання на оформлення.

Скріншот показує завершений воркфлоу MiyKo. Остаточне підтвердження покупки все ще відбувається в Silpo.
Пам’ять, а не історія чату
Мені не хотілося зберігати довгий запис розмови й називати його пам’яттю.
Я хотів, щоб пам’яттю можна було керувати:
- додавати корисні записи;
- оновлювати їх, коли вподобання змінюються;
- видаляти помилкові або вже неактуальні записи;
- зберігати спільну пам’ять групи;
- зберігати особистий контекст учасників;
- тримати стан окремого замовлення всередині активного воркфлоу.
Це різні речі.
Mem0 зберігає довготривалу пам’ять групи та її учасників. LangGraph тримає тимчасовий контекст поточного замовлення. PostgreSQL не дублює жоден із них.
Наприклад, «група часто купує продукти на два дні» може бути довготривалою пам’яттю. «Додати морозиво до сьогоднішнього замовлення» належить активному воркфлоу. Актуальна ціна морозива залишається даними Silpo.
Такий поділ також захищає модель доступу. Пам’ять може підказати, що дитина любить морозиво, але не може погодити покупку. API все одно перевіряє справжню роль учасника.
Переробка інтерфейсу застосунку
Першу версію інтерфейсу React Native створила простіша модель. Застосунок працював, але екрани були заплутаними. Я відкрив його, пройшов увесь шлях замовлення й перевірив, де виникають проблеми, перш ніж переробляти дизайн.
Так я побачив конкретні речі, які потрібно виправити: хто зараз виконує дію, який запит чекає на погодження, чи кошик поки що є планом або вже підготовлений, і що користувач має зробити далі. Коли процес став зрозумілим, я перебудував екрани навколо цих станів. Перегляд і тестування реального інтерфейсу дали більше, ніж прохання до моделі одразу зробити відполірований екран.
Підсумок
Дизайн MiyKo починається зі спільного замовлення, яке може тривати довго й об’єднувати кількох людей. API перевіряє особу та права доступу; LangGraph дає змогу відновлювати замовлення; Mem0 надає контекст, який можна використовувати повторно; а провайдер залишається джерелом істини для товарів, цін та оформлення покупки. Поділ цих відповідальностей не дає збереженому вподобанню або пропозиції моделі перетворитися на несанкціоновану дію.
Такий самий поділ визначив і дизайн застосунку: люди мають бачити, чи вони ще планують покупку, чекають на погодження або вже працюють із реальним кошиком. Тестування першої версії інтерфейсу виявило ці прогалини до редизайну. Silpo дав цьому проєкту конкретну інтеграцію, але головний результат — архітектура й модель взаємодії, які допомагають групі людей узгоджено виконувати дію в зовнішній системі.